Усі основні характеристики анатолійської вівчарки
Зміст
Історія походження породи
Анатолійська вівчарка як порода дуже молода. Друге її найменування – кангал. У кінологічному клубі світу вона з`явилася лише у 90-х рр. минулого століття.
Ця вівчарка зараховується до молосів, які вважаються предками мастифів. Тому її розглядають як службовий собака. Протягом 6 тисяч років розвиток молосів відбувався аборигенним шляхом. За непідтвердженими даними, у формуванні цієї породи брали участь доги та хорти. Непрямим підтвердженням їхньої участі служить те, що кангал має значні габарити, а також гарну швидкість і спритність. У давнину ці собаки використовувалися як охоронці худоби.
Потрібно знати, що у Туреччині ця порода поділяється на кілька видів:
- сібас кангал. Використовується для виведення європейської анатолійської вівчарки;
- акбаш - службовий собака;
- карабаш;
- боз чабан – невизнана, проте дуже поширена у Туреччині порода;
- малакл – сторожова, пастуша, а також службова порода.
Найменування "анатолійська вівчарка" порода отримала тому, що її предки були поширені на Анатолійському плато. Звідси й пішло її поширення світом.
Опис та характеристика породи
Анатолійська вівчарка має такий опис породи:
- м`язові і великі тварини, які мають товсту шию і широкі груди;
- голова велика;
- у загривку собак зазвичай досягають 66-79 см, а суки - 68-76 см;
- вага собак – 40-70 кг;
- забарвлення вовни може бути будь-яким. Найчастіше зустрічається біло-кремовий забарвлення із чорними вухами, а також чорною маскою на морді;
- шерсть товста. Вона має густий підшерсток. Тому собак слід вичісувати приблизно 1-2 рази на тиждень. Коли тварина збуджена, хвіст піднімається.
Статевозрілі тварини стають приблизно у віці 18–30 місяців. При цьому собаки в середньому живуть близько 10,5 років. Однак ці дані засновані лише на одному дослідженні. Найчастіше вівчарки цієї породи гинуть від раку, серцевих нападів та комбінування кількох факторів.
Характер та особливості дресирування
Щоб розведення собак цієї породи було ефективним, необхідно знати характер тварин, а також особливості їхнього дресирування. Анатолійська вівчарка має сильний і незалежний характер. Тому вона здатна виконувати свої функції (наприклад, захист стада) без контролю з боку людини. Проте через свою незалежність такі собаки непрості у розведенні. Їх обов`язково потрібно дресирувати та соціалізувати. Тільки так вихованець зростатиме слухняним.
Кангал – дуже розумний собака. Допитливість тварин дозволяє ефективно навчати їх новим командам. Тому представники цієї породи дуже швидко та легко навчаються. Але вони можуть ігнорувати деякі команди своїх господарів, якщо їм щось не подобається.
Через норовливий характер ці собаки не підходять для утримання в тісних квартирах. Тут вони швидко почнуть нудьгувати, що для господаря може обернутися великими проблемами. Адже анатолійські вівчарки часто самостійно приймають рішення. Наприклад, вихованець сам може вирішити, кого впустити в будинок. У цьому випадку господареві доводиться змиритися з ухваленим рішенням.
Найкраще кангали почуваються в сільському просторі. Анатолійські вівчарки чудово ладнають як з дітьми, так і з іншими тваринами. Дорослі особини, як і цуценята, більше воліють бігати і плавати, ніж грати з ціпком.
Не варто навчати собак атакам. У них напад у крові. Краще приділити особливу увагу вихованню та чіткому виконанню команд.
Зміст та догляд
Незважаючи на свій норовливий характер, анатолійська вівчарка вважається невибагливою твариною. Однак не варто садити її на ланцюги або в клітку. Найкраще щоб тварина жила у просторому дворі чи вольєрі. Тому ця порода більше підходить для приватного будинку чи сільської місцевості.
Щоб тварина не лякала перехожих, вольєр повинен бути огороджений високим парканом. Через особливості поведінки, кангалів рекомендують заводити людям, які вже маю досвід у дресируванні собак. В іншому випадку неправильне поводження з вихованцем може завдати тільки шкоди.
Гідності й недоліки
Будь-яка порода має свої переваги та недоліки. Кангал має як явні переваги, так і недоліки. До позитивних моментів породи слід віднести хорошу фізичну витривалість, дружелюбність по відношенню до людей, а також безстрашність та сміливість. Головним плюсом анатолійської вівчарки є наявність стійкої психіки.
Однак не варто забувати і про недоліки породи. До них належать складності розведення таких собак у міських квартирах. Тут мінусом є як рухливість собак, так і їх норовливий характер. Також на корм вихованця щомісяця доведеться добре витрачатися. Крім цього, складнощі з придбанням чистокровного кангалу, вартість якого не маленька.
Як бачимо, тут вистачає як переваг, так і недоліків. Тому кожен собаківник повинен самостійно вирішити, чи зможе він забезпечити свого вихованця не лише коханням, а й усім необхідним.
Вибір та приблизна вартість цуценя
Цуценята цієї породи у продажу зустрічаються нечасто, але й нерідко. У виборі собаки цієї породи найскладнішим буде визначення, наскільки вона відповідає стандартам породи. Ця перевірка особливо важлива при купівлі чистокровного цуценя. Проблема вибору пов`язана з тим, що тварини цієї породи можуть мати різний опис. Тому спиратися у виборі слід на загальні риси, характерні для виду в цілому.
Вартість одного цуценя може змінюватись у широкому діапазоні – від 10 до 35 тисяч рублів. Причому потомство тварин, які займали призові місця, може перевищувати цей поріг.
Як бачимо, анатолієць, незважаючи на свої недоліки, може стати відмінним вихованцем і подарувати своєму господареві масу приємних моментів.
Відео «Кангал – найсильніший собака у світі»
З цього відео ви дізнаєтесь про породу кангал або анатолійська вівчарка.